Повсякденне життя та культура у міжвоєнний період

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Повсякденне життя та культура у міжвоєнний період by Mind Map: Повсякденне життя та культура у міжвоєнний період

1. Із Кодексу законів про народну освіту в УСРР (1922 р.) …Мета радянського виховання й освіти — розкріпачення трудящих мас від духовного рабства, розвиток їх самосвідомості, створення нового покоління людей комуністичного суспільства з психологією колективізму, із твердою волею, суспільно необхідною кваліфікацією і з матеріалістичним світоглядом, який би ґрунтувався на чіткому розумінні законів розвитку природи й суспільства.

2. Освіта

2.1. Документи розповідають Б. Муссоліні про мету шкільної освіти Немає ніякої потреби перевантажувати дітей викладанням вчень, що походять як із минулого, так і із сьогодення. Насправді нам треба, щоб школи розвивали характер італійців. Уся шкільна система має навчати молодих людей розуміти фашизм, щоб вони самі оновлювалися у фашизмі й жили в тій історичній атмосфері, яку створила фашистська революція.

3. Розвиток науки. Зміни в транспорті та зв’язку.

3.1. Англійський фізик Джозеф Томсон у 1897 р. відкрив першу елементарну частинку, що входить до складу атома, — електрон. Ефект радіоактивності досліджували Антуан Беккерель, П’єр Кюрі та Марія Склодовська-Кюрі. Німецький фізик Макс Планк і данський фізик Нільс Бор своїми відкриттями започаткували новий розділ фізики — квантову механіку.

3.2. У 1905 р. німецький фізик Альберт Ейнштейн заклав основи теорії відносності, яка змусила переглянути традиційні уявлення про простір, час і рух.

3.3. Відкриття російських математиків Пафнутія Чебишєва та Олександра Ляпунова започаткували низку найважливіших напрямків математики. Цим вченим належать великі відкриття в галузі математичного аналізу, теорії чисел і теорії відносності.

3.4. періодичний закон хімічних елементів Дмитра Менделєєва був доповнений електронною теорією будови атома. Вчені встановили, що порядковий номер елемента в періодичній системі відповідає кількості елементів того чи іншого атома.

4. Література

4.1. Наприкінці XIX — на початку XX ст. у країнах Європи та Північної Америки відбувалися вагомі зміни в інтелектуальному та духовному житті, які знову поставили на порядок денний питання про сенс життя. У середовищі творчої інтелігенції та діячів науки ширилися настрої песимізму й очікування майбутньої катастрофи.

4.2. У цей переломний час зіткнення протилежних думок породило різноманіття філософських шкіл. Частина філософів звернулася до класичної філософської спадщини Георга Гегеля (новогегельянство) та Іммануїла Канта (неокантіанство).

4.3. Російські філософи Дмитро Мережковський, Микола Бердяєв, Сергій Булгаков та інші звернулися до православної християнської традиції. Американські філософи-прагматики закликали до вирішення практичних завдань, які виникають у реальному житті. Німецькі філософи Артур Шопенгауер та Фрідріх Ніцше, прихильники «філософії життя», заперечували раціональне й закликали дослуховуватися до ірраціонального в людському єстві.

5. Театр і кіно. Музика.

5.1. У театральному житті 1920-х рр. органічно поєдналися класичні традиції з новаторством модернізму та авангарду.

5.2. Кінематограф у ці часи довів, що він поєднує в собі переваги майже всіх традиційних мистецтв. Починаючи з 1920-ті рр. кіно урізноманітнилося: з’явилися історичні, пригодницькі картини, документальні кінофільми. Світовим лідером кіновиробництва поступово став Голлівуд у США, заснований у 1908 р. Найвидатніша постать американського кіно в ті роки — режисер Девід-Ворк Гріффіт‚ який у своїх історичних фільмах заклав основи кіно як самостійного мистецтва.

5.3. У музичному житті міжвоєнного періоду теж відбувався активний пошук нових форм та стилів. Композитори намагалися пристосувати до музичної творчості ідеї експресіонізму, сюрреалізму (І. Стравінський, Б. Барток). У той самий час сформувалася група композиторів (Л. Дюррей, Ж. Мійо, Ф. Пуленк), які стали засновниками стилю музичного конструювання, заперечуючи емоційність у музиці.

6. Архітектура

6.1. На початку XX ст. в архітектурі зароджувалися нові напрямки. В Амстердамі в 1920-ті рр. було зведено чимало житлових будинків за проектами архітекторів-експресіоністів. Основну увагу було зосереджено на емоційній насиченості. Символом німецького експресіонізму стала «Вежа Ейнштейна» Е. Мендельсона.

6.2. За допомогою архітектури зодчі-фукціоналісти намагалися ліквідувати існуючу несправедливість, удосконалити суспільство. З’явилася ідея розосередити населення великих міст у містах-супутниках (Великий Лондон — місто із 14 супутниками), вибудувати місто вгору (місто хмарочосів), створити «місто-сад». Подібні проекти здійснювалися в Англії, Франції, Нідерландах. У різних формах ідею гармонійного поєднання людського житла й природи реалізували в США, Фінляндії, Чехословаччині, Швеції та інших країнах. Її підхопили в СРСР, але при цьому вона була зведена до пропагандистських лозунгів.